Стаття: «Готовність до інноваційної професійної діяльності як важлива професійна якість педагога».
Аналіз розвитку педагогічної освіти засвідчує, що специфіка педагогічної діяльності висуває ряд вимог до особистості педагога, які в педагогічній науці визначаються як професійно значимі особистісні якості. Останні характеризують інтелектуальну й емоційно-вольову сторони особистості, суттєво впливають на результат професійно-педагогічної діяльності і формують індивідуальний стиль педагога. Сукупність професійно обумовлених вимог до вчителя визначається як готовність до педагогічної діяльності, до складу якої входять: психологічна, психофізіологічна готовність, науково-теоретична і практична підготовка (підготовленість) – все це й становить основу професіоналізму.
Інноваційна діяльність – це особливий вид діяльності, призначення якої – зміна в способах і змісті практики освіти з метою підвищення її ефективності.
Ми маємо багато прикладів, коли творчі вчителі, будучи незадоволеними способами своєї роботи, створювали нововведення, які потім набували широкого поширення. Розроблені нововведення повинні пройти експериментальну апробацію, за результатами якої можливі певні корективи. Перш, ніж нововведення вийде в стадію розповсюдження, воно проходить експертизу, тобто оцінку своєї відповідності різним вимогам.
Зміст проблеми: Педагогічні інновації, як і будь-які інші нововведення, породжують проблеми, пов’язані з необхідністю поєднання інноваційних програм із державними програмами виховання і навчання, співіснування різних педагогічних концепцій. Вони потребують принципово нових розробок, нової якості педагогічного новаторства. Успішність інноваційної діяльності передбачає, що педагог усвідомлює практичну значущість різних інновацій у системі освіти не тільки на професійному, а й на особистісному рівні. Однак включення педагога в інноваційний процес часто відбувається спонтанно, без урахування його професійної та особистісної готовності до інноваційної діяльності. Готовність до інноваційної педагогічної діяльності – особливий особистісний стан, який вимагає наявності у педагога мотиваційно-ціннісного ставлення до професійної діяльності, володіння ефективними способами і засобами досягнення педагогічних цілей, здатності до творчості і рефлексії.
Шляхи розв’язання даної проблеми : інформованість про новітні педагогічні технології, знання новаторських методик роботи; усвідомлення потреби впровадження педагогічних інновацій у власній педагогічній практиці; зорієнтованість на створення власних творчих завдань, методик, налаштованість на експериментальну діяльність; готовність до подолання труднощів, пов’язаних зі змістом та організацією інноваційної діяльності; володіння практичними навичками освоєння відомих педагогічних інновацій та розроблення нових, власних. Вузловим моментом в розв’язанні даної проблеми вбачаю також – підготовку педагогів до рішення завдань модернізації освіти й оволодіння способами інноваційної діяльності.
Обґрунтування перспектив: Готовність до інноваційної педагогічної діяльності – особливий особистісний стан, який вимагає наявності у педагога мотиваційно-ціннісного ставлення до професійної діяльності, володіння ефективними способами і засобами досягнення педагогічних цілей, здатності до творчості і рефлексії. Багато проблем, що постають перед педагогами, які працюють в інноваційному режимі, пов’язані з низькою інноваційною компетентністю – системою мотивів, знань, умінь, навичок, особистісних якостей педагога, котрі забезпечують ефективність використання нових педагогічних технологій у роботі з дітьми. Я вважаю, що слід брати до уваги тип культури педагога, тобто той рівень особистісних якостей і вмінь, які будуть балансувати наряду з новими технологічними процесами освіти.
Результативність: Готовність колективів шкіл до впровадження програм підвищення якості освіти — одна з визначальних умов здійснення процесу модернізації будь-якої освіти. Реалізація цієї умови ставить керівників освітніх установ перед необхідністю розробки тактичної та операційної програм включення педагогів у інноваційні процеси. Час не стоїть на місті, перехід суспільства до інформаційної стадії розвитку спричинив принципові зміни, насамперед, саме у тих сферах соціальної життєдіяльності, що пов’язують з соціалізацією індивіда. Важливими стають не знання людини самі по собі і навіть не вміння їх застосовувати в тій чи іншій ситуації, а вміння самостійно здобувати необхідну інформацію, відповідно до змін опановувати нові навички та здібності, в межах нової загальносуспільної ситуації.
Педагог нашого часу – це капітан великого човна знань, який веде за собою цілу команду майбутніх лікарів, економістів, перекладачів та інших фахівців, це людина, від якої залежить майбутнє окремої особистості і суспільства в цілому. Готовність вчителя завжди вчитися і вдосконалюватися разом з наступним поколінням, не абияка професіональна риса, бути готовим до інновації, вивчати нові технології, вміти використовувати їх в своїй діяльності-це все про педагога ХХІ сторіччя.
Теоретична база проблеми: Джерелами учителів інноваційного розвитку сучасної української освіти стали: рух — новаторів (М.Гузик, В.Шаталов, М.Щетинін); діяльність наукових колективів і окремих науковців, пов’язаних із розробкою філософських і методологічних проблем освіти; активна робота в Україні ряду зарубіжних і вітчизняних фондів, що підтримують різні освітні ініціативи (Міжнародний фонд «Відродження», Фонд Я.Мудрого тощо). Інноваційна діяльність у галузі освіти регламентована відповідними нормативними документами: Законом України “Про інноваційну діяльність”, Положенням “Про порядок здійснення інноваційної діяльності в системі освіти України”.
Деякі вітчизняні автори педагогічні інновації визначають як специфічну форму передового досвіду і ототожнюють їх із радикальними нововведеннями. Специфічність інновацій зв’язують із тим, що, по-перше, вони завжди містять нове рішення актуальної проблеми, по-друге, їх використовування приводить до якісно нових результатів, по-третє, їх упровадження викликає якісні зміни інших компонентів системи.
Технологій діяльності: К.Д. Ушинський писав: «Педагогіка здається легкою роботою, але коли стикаєшся з нею на практиці-легкою вона здаватися не може». Я погоджуюся зі словами великого геніального педагога, оскільки спробувавши педагогічний шлях приходить розуміння того, що від особистості вчителя залежить майбутнє багатьох дітей. Вчитель повинен постійно вдосконалюватися, бути готовий до освітніх реформувань, до новітніх технологій, розуміти їх, постійно використовувати на своїх уроках. Йде час змін і велика роль належить професійним якостям учителя, він повинен ввести в новий дорослий світ малечу зрозумілими саме їй методами і формами роботи, зацікавити дитину, всебічно розвивати. Це все стосується інноваційної готовності педагогічних кадрів.
Оцінка новизни та ефективності інноваційної діяльності молодого вчителя: Оскільки, я вчитель початкової школи і іноземної мови в початковій школі, то хочу привести приклади моєї роботи засобами інноваційної діяльності. Згідно нової структури вивчення іноземної мови, учні починають вивчати англійську мову з першого класу. З першого вересня, я викладаю учням іноземну мову . Показники знань на це число свідчили мені про те, що 50% дітей мали якісь знання про предмет, а інші 50% в загалі нічого з англійської мови не знають. Для того, аби компенсувати різницю в знаннях, я прибігла до інноваційної діяльності. Кожного уроку, я використовувала наступні методи роботи: БІТ-урок, на якому діти сильніші мобілізували роботи слабкіших учнів своїми знаннями; урок-аукціон, де учні вивчали зі мною нові слова з монетами — цікавинками; широко використовувала технологію різнорівневого навчання Дж. Керролла, яка суттєво поліпшила психолого-педагогічну роботу. Дуже подобаються учням й прийоми «Фантастична добавка», «Вгадай слово», «Буква під книжкою». Використання інноваційних методик, значно підвищило рівень знань учнів вже через 1.5 місяці, діти стали впевненішими і обізнанішими. Приводжу приклади в процентному співвідношенні, група А – діти на початку року, група Б – ті ж діти через 1.5 місяці:
Таким чином, я можу дійти висновку , що від готовності вчителя до інноваційної діяльності, від повсякденної роботи над своїми професійними навичками залежить те, на якому рівні він буде навчати майбутнє покоління. При виконанні завдань самостійної роботи з новими технологіями слід збільшити долю завдань пошукового характеру, що позитивно впливають на мотивацію і значно підвищують якість засвоєння нових знань, тими вчителями, чий рівень сформованості знань ще недостатній.
Важливі нововведення в освіті, які вимагають зміни навчальних планів, програм, методик, підручників і посібників, вступають у конфлікт зі сталою і звичною для нас системою. Цей конфлікт становить сутність інноваційної діяльності. Вона базується на основі глибокого розуміння законів соціального розвитку, освіченості педагога і його педагогічного чуття.